Коли квартиру продають чи купують, увага зазвичай на ціні, стані житла й документах на нього. А сімейний стан сторони? Про нього згадують в останню чергу — і дарма. Бо саме він нерідко вирішує, чи піде угода гладко, чи застрягне вже на етапі підписання.
Розберемо спокійно: коли згода чоловіка або дружини справді потрібна, а коли ні.
Що таке спільне майно подружжя
Загальне правило таке: усе, що придбали за час шлюбу, вважається спільною сумісною власністю. Неважливо, хто заробив гроші й на кого записана квартира. Але є винятки. Житло, отримане в подарунок, у спадок або куплене ще до шлюбу, спільним зазвичай не є. Саме тому універсальної відповіді «згода потрібна завжди» не існує — усе залежить від підстав набуття майна.
Продаж квартири у шлюбі
Якщо квартира спільна, то продати її одноосібно не вийде. Для угоди може знадобитися нотаріально засвідчена згода другого з подружжя. Логіка проста: майно спільне — отже, і розпоряджатися ним мають обидва. Коли такої згоди немає, угоду згодом реально оскаржити в суді. А це вже клопіт і для продавця, і для покупця.
Купівля квартири у шлюбі
Здавалося б, купуєш — то яка різниця? Різниця є. Оскільки нове житло стане спільним, нотаріус може попросити згоду й на купівлю — щоб зафіксувати, що обоє в курсі й не проти витрати сімейних коштів. Це нормальна практика, яка потім убезпечує саму родину від взаємних претензій.
Коли власник у документах — одна особа
Найпоширеніша пастка. Людина показує витяг, де вона єдиний власник, і щиро вважає, що згода нікого більше не стосується. Але запис у реєстрі не завжди дорівнює режиму власності. Квартиру могли купити у шлюбі й оформити на одного — і тоді вона все одно спільна. Тому питання згоди визначається не «на око», а після перевірки документів: коли і на якій підставі набули майно.
Якщо чоловік або дружина за кордоном
Ситуація для наших реалій звична. Виїхати на угоду складно, але це не глухий кут. Згоду можна оформити там, де людина перебуває — у консульстві чи в місцевого нотаріуса, з подальшою легалізацією та перекладом. Головне — подбати про це заздалегідь, а не в день підписання, бо оформлення за кордоном потребує часу.
Щоб не затримати підписання договору, перед оформленням договору купівлі – продажу варто уточнити, чи потрібна нотаріальна згода подружжя і які документи має підготувати сторона угоди. Кілька запитань наперед — і в день угоди не доведеться нікуди бігти.
Які документи можуть знадобитися
Точний перелік залежить від ситуації, але зазвичай це: паспорти й коди сторін, свідоцтво про шлюб (або про розлучення), правовстановлюючі документи на квартиру, дані з реєстру. Якщо майно набуте до шлюбу чи в спадок — документи, що це підтверджують. Саме вони й покажуть, чи потрібна згода взагалі.
Висновок
Сімейний стан — не формальність, а частина юридичної чистоти угоди. Згода подружжя потрібна не завжди, але й ігнорувати її не можна: усе вирішують підстави набуття майна та перевірка документів. Найпростіший шлях — заздалегідь показати папери нотаріусу. Він скаже, чи потрібна згода саме у вашому випадку, і угода пройде без сюрпризів в останню хвилину.