Бувало таке що світло в коридорі гасне, поки ви стоїте біля шафи й шукає ключі, а ліхтар над хвірткою вмикається вночі від кожного пориву вітру. Обидві проблеми зазвичай пов’язані не з бракованим приладом, а з невдалим вибором типу чи місця монтажу. Датчики руху різних типів реагують на різні фізичні зміни, і від цього залежить, чи вмикатиметься світло вчасно.
Для більшості задач правило просте. У коридорі, на сходах і біля входу ставлять інфрачервоний датчик руху: він реагує на тепло тіла й не бачить крізь стіни. Мікрохвильовий потрібен там, де людина майже не рухається або датчик треба сховати за панеллю, а комбінований — де хибні вмикання недопустимі.
Як працюють інфрачервоні й мікрохвильові датчики
Датчик руху для освітлення — це автоматичний вимикач, який замикає коло світильника, коли фіксує людину в зоні огляду. Сенсори бувають трьох типів:
- інфрачервоний (PIR) фіксує зміну теплового випромінювання тіла; лінза Френеля ділить зону на сектори, тому рух поперек них він помічає краще, ніж рух прямо на себе;
- мікрохвильовий датчик руху випромінює радіосигнал, зазвичай на частоті 5,8 ГГц, і ловить відбиття від рухомих предметів; він помічає дрібні рухи й не залежить від температури повітря;
- комбінований вмикає світло, лише коли спрацювали обидва сенсори, тому дає найменше хибних вмикань.
Кожен тип має свої обмеження. Інфрачервоний гірше працює влітку на вулиці: коли повітря прогрівається до 35 °C і вище, різниця між тілом і фоном майже зникає. Сигнал мікрохвильового проходить крізь гіпсокартон, скло й дерев’яні двері, тож у квартирі він може вмикати світло від руху сусідів за перегородкою.
Стельовий, настінний чи вуличний
Корпус обирають за місцем монтажу і формою зони, яку треба контролювати:
- настінний — кут огляду зазвичай 180°, дальність 10–12 м, висота монтажу 1,8–2,5 м; підходить для коридору, сходів і входу;
- стельовий 360° — дивиться вниз по колу, і на висоті 2,5 м зона за паспортом зазвичай має діаметр 6–8 м;
- вбудований у стелю — для підвісних і гіпсокартонних стель, де корпус не повинен виступати;
- вуличний датчик руху — із захистом IP44 під навісом та IP54–IP65 на відкритому фасаді.
Датчик руху на стелю 360 добре працює в санвузлі, гардеробній чи коморі, куди заходять з будь-якого боку. У довгому коридорі настінну модель ставлять на бічну стіну біля входу, а не в торці. Так людина перетинає сектори лінзи, а не йде прямо на неї.
Як вибрати датчики руху для освітлення
Спершу рахують навантаження. Десять світлодіодних світильників по 12 Вт дають 120 Вт, а струм становить 120 ÷ 230 ≈ 0,52 А, що значно менше номіналу більшості датчиків. Проте драйвери світлодіодів у момент увімкнення дають короткий кидок струму, тому для LED виробник вказує окрему, меншу допустиму потужність. Якщо навантаження більше, датчик керує проміжним реле чи контактором.
Друге питання — схема. Більшості датчиків потрібен нуль: до них заводять фазу, нуль і вихід на світильник. Двопровідні моделі ставлять замість вимикача без нуля, але зі слабкими світлодіодними лампами вони часто дають блимання або слабке світіння у вимкненому стані. Перед покупкою в характеристиках перевіряють:
- тип сенсора і кут огляду: 180°, 270° чи 360°;
- дальність і рекомендовану висоту монтажу;
- допустиму потужність окремо для світлодіодних ламп;
- кількість дротів підключення: три з нулем чи два без нього;
- ступінь захисту IP для вологих приміщень і вулиці;
- діапазони регулювання часу й освітленості.
Порівнюючи датчик руху для освітлення в каталозі, звіряйте ці параметри з описом і схемою, надрукованою на корпусі. Якщо окрема потужність для LED не вказана, на практиці беруть модель із триразовим запасом або ставлять реле.
Налаштування датчика руху
На корпусі зазвичай є три регулятори. TIME задає, скільки світло горітиме після останнього руху, найчастіше від 10 с до 7–15 хв. LUX визначає рівень освітленості, нижче якого датчик реагує, приблизно від 3 до 2000 лк, а SENS — чутливість і дальність.
Налаштовують удень: LUX виставляють на максимум, щоб датчик працював за будь-якого світла, а TIME — на мінімум. Після перевірки зони LUX ввечері зменшують до моменту, коли світло вже справді потрібне. Для коридору зазвичай вистачає 1–2 хвилин, для комори — 3–5, для санвузла — більше, бо людина там майже не рухається.
Економію легко порахувати. Світильник на 20 Вт, який горить усю ніч 12 год, споживає 20 × 12 = 240 Вт·год на добу. З датчиком і сумарною роботою пів години витрата падає до 20 × 0,5 = 10 Вт·год.
Типові помилки монтажу
Найчастіше інфрачервоний датчик вішають навпроти радіатора, кондиціонера чи вікна, яке нагріває сонце. Потоки теплого повітря він сприймає як рух і вмикає світло в порожньому приміщенні.
Друга помилка — вуличний датчик дивиться на дорогу, кущі чи двір сусідів. Машини, гілки й тварини раз у раз вмикають світло, тому зону обмежують поворотом корпусу або шторками на лінзі, які часто йдуть у комплекті.
Третя — монтаж поруч із галогенною лампою чи лампою розжарювання. Остигаючи після вимкнення, вона змінює теплове тло, і датчик може знову ввімкнути світло.
Четверта проявляється через рік-два: лінза вуличного датчика тьмяніє від пилу й павутини, і дальність помітно падає. Корпус протирають раз на сезон, а після фарбування фасаду перевіряють, чи не залишилося фарби на лінзі.
Визначте задачу: прохід і сходи — інфрачервоний датчик, малорухливе приміщення або прихований монтаж — мікрохвильовий, вулиця — модель з IP54–IP65. Порахуйте навантаження, перевірте допустиму потужність для LED і наявність нуля в монтажній коробці.
Встановіть датчик так, щоб людина рухалася поперек його зони, подалі від радіаторів і кондиціонерів. Налаштуйте його вдень із максимальним LUX і мінімальним TIME, а ввечері виставте робочі значення.